Всебічний розвиток дитини 4-5 років

Розвиваюче середовище вдома.

Як говорить одна із заповідей Марії Монтессорі – “Дітей вчить те, що їх оточує”. Ми вважаємо, що це факт. І справа навіть не тільки в спеціально правильно розставлених іграшках, а в загальній картині життєдіяльності дитини. Але грамотно скласти розвиваюче середовище вдома важливо, оскільки це дасть максимальну кількість стимулів для розвитку інтелекту дитини і практичних умінь.
За принципами методики Марії Монтессорі ігрова зона повинна бути розділена на частини, де кожна ділянка відповідає за розвиток певної сфери: фізичний розвиток, практичні вміння, дрібна моторика і сенсорний розвиток, мовний, математичний, природничий, творчий розвиток. Малюк самостійно обирає зону, в якій хоче працювати, і сам визначає кількість проведеного в ній часу.
Але для того, щоб втілити закони розвиваючого середовища вдома, не потрібно мати спеціального приміщення, досить слідувати основним принципам:
1) Всі іграшки повинні бути розподілені і краще, якщо вони знаходяться на відкритих безпечних полицях, звідки дитина може самостійно взяти гру. Розподіл може відбуватись за таким принципом:
• дрібна моторика: рамки-вкладиші Монтессорі, сортери, пазли, головоломки;
• конструктори;
• настільні ігри;
• предмети з побутового життя: пластиковий посуд різної величини: чашка, тарілка плоска, тарілка глибока, ложка. Додавши в розпорядження трохи великих макаронів, дитина навчиться пересипати предмети з чашки в більш широку мисочку, потім навпаки. Також брати ложкою макарони і переносити їх з одного посуду в іншу, тренуючи координацію рухів. Таким чином, малюк вчиться розрізняти об‘єм навколишніх предметів і буде більш охайний і впевнений в собі за столом. Краще, якщо ці предмети будуть на великій таці, щоб макарони, навіть розсипавшись, не опинились на підлозі або килимку. Також хорошим доповненням даної зони буде маленький совочок і щіточка. Тут же може бути розташована іграшка із застібками, липучками, яка вчить малюка самостійно вправлятися з одягом.
• мозаїки, ігри з кольоровими паличками (скласти візерунок або малюнок);
• інтерактивні іграшки: дитячі комп’ютери, телефони, ляльки, що розмовляють, звірі;
• розвиваючі картки, азбука, ігри з літерами;
• математичні ігри, ігри з цифрами;
• спортивний куточок;
• зручний стіл зі стільцями.
2) Іграшки діляться за принципом дії на певний психічний процес і тому важливо, щоб в ігровому просторі у дитини не було багато іграшок з однією і тією ж функцією. Наприклад, рамки-вкладиші, пазли – це ігри однієї спрямованості, тому їх має лежати одночасно не все, що є, а два-три на вибір, щоб дитина могла концентруватись на грі і отримувати максимум користі від неї. Те ж стосується інтерактивних ляльок, дитячих комп’ютерів, шнурівок і т.д. У міру насичення дитиною однією грою замінюйте її на іншу того ж типу, а цю на час сховайте. Через деякий час малюк буде радий їй, як новій.
3) Іграшки, які оточують дитину, повинні відповідати віку малюка і компенсувати його основні пізнавальні та фізіологічні потреби.
4) Після гри іграшки обов’язково потрібно зібрати на місце, зберігаючи розуміння того, що у всього є своє місце.
У своїй роботі я завжди закликаю батьків знайомитись, дізнаватись особливості різних методик розвитку дітей, але не намагатись панічно дотримуватися кожного кроку, описаного автором. Це не означає, що потрібно легковажно ставитись до процесу, це означає, що потрібно адаптувати будь-яку методику до сімейного вжитку і дитини безпосередньо. Я хочу сказати, що створення навколишнього середовища вдома, на мій погляд, це універсальний засіб гармонійного розвитку дитини, але можуть і є заняття, які знаходяться в категорії “дістали-пограли-сховали” – це настільні ігри з дрібними деталями і чіткими правилами гри, це творчі заняття з фарбами і ножицями, тому не бійтесь додавати трохи “правил” в ігрову розвиваючу систему.
Чудово, якщо у малюка з ранніх років є столик, за яким він може грати в деякі ігри. Але не засмучуйтесь, якщо вам зараз його просто нікуди поставити. Підлаштовуйте систему розвитку під вже існуючу обстановку і ні в якому разі не дорікайте собі, що не можете створити такі умови, які бачили десь.
Будьте уважні до своєї дитини, де це можливо і безпечно – надавайте свободу, в іграх “пропонуйте свою допомогу”, а не нав’язуйте участь, і тоді Ваше скарбеня буде розвиватись добре і з задоволенням!